« попередня |
наступна » |
Урок 25
Тема уроку: "Розв'язування
задач на складання алгоритмів з використанням процедур"
Мета уроку: Дати поняття про допоміжні алгоритми, типи допоміжний алгоритмів, оформлення підпрограм (процедур) мовою програмування Паскаль.
Тип уроку: Практична робота.
На початку уроку рекомендується провести опитування у письмовому чи усному
вигляді для закріплення теоретичного матеріалу попереднього уроку (поняття допоміжного
алгоритму, типи допоміжних алгоритмів, передача параметрів у допоміжний алгоритм,
локальні та глобальні, фактичні та формальні параметри тощо).
Після цього рекомендується розв'язати з учнями кілька задач.
Задача № 417.
Умова: Баба-Яга записалася на курси водіїв літальних апаратів.
Але справи в неї були кепські, бо вона ніяк не могла запам'ятати, яким чином
визначається тривалість польоту, якщо відомі швидкість і відстань. Довелося
їй звернутися по допомогу до Хлопчика-Мізинчика, який швиденько написав їй шпаргалку,
куди Бабі-Язі треба було лише підставити свої значення. Як виглядала послідовність
дій у цій шпаргалці і як нею користувалася Баба-Яга?
Очевидно, що "шпаргалку" Хлопчика-Мізинчика можна оформити як допоміжний
алгоритм. Параметрами, що передаються в цей алгоритм, будуть швидкість літального
апарату та відстань, яку необхідно подолати, а вихідним параметром - шукана
тривалість польоту. Вхідні параметри процедури повинні бути параметрами-значеннями,
а вихідний параметр - параметром-змінною (дивись матеріал попереднього уроку).
Позначимо у підпрограмі формальні параметри наступним чином:
V - швидкість літального апарату;
S - відстань, що необхідно подолати;
T - тривалість польоту.
В основній програмі ті ж самі змінні будуть мати відповідно імена: X, Y та
M (імена змінних у основній програмі бажано, щоб не співпадали з іменами
локальних параметрів підпрограми, тому їх вибір являється випадковим).
Спробуємо на цьому уроці оформити допоміжний алгоритм, як процедуру. Тоді вихідна
програма буде мати наступний вигляд:
Program Example_417;
Uses crt; {Підключення бібліотеки}
Procedure Solution (V,S - real; var T - time);
Begin
T:=S/V;
End;
Var X,Y,M:real;
Begin
Clrscr;
Write('Введіть швидкість літального апарату: ');
Readln(X);
Write('Введіть відстань між населеними пунктами: ');
Readln(Y);
If (X<=0) or (Y<0)
then writeln('Некоректні вхідні дані.')
else
begin
Solution(X,Y,M); {Виклик процедури}
Writeln('Тривалість польоту -> ',M:6:2);
end;
Readkey;
End.
Задача № 423 (модифікована).
Умова: У Білосніжки наближався день народження і її вирішили привітати
друзі. Перш за все це були гноми, далі зібралися звірята, а потім і пташки прилетіли.
Кожен з гостей приніс квіти, кількість яких зберігається у відповідному масиві:
а1, а2, ... an - квіти гномів, b1, b2, … bm - квіти звірят та c1, c2, …, ck
- квіти пташок. Хто з гостей (гноми, звірята чи пташки) приніс найбільшу кількість
квітів? Який з гномів, звірят та пташок найщедріший?
Так як підпрограма в даному випадку повинна обчислити два значення (загальну
кількість квітів, що принесли гноми, звірята та пташки відповідно, та максимальну
кількість квітів, принесену одним з персонажів), то підпрограму зручно оформити
процедурою. Вхідним параметром в цьому випадку буде масив, який містить кількість
квітів, що принесли персонажі, та кількість елементів масиву (кількість відповідно
гномів, звірят та пташок, що були на дні народження), а вихідними параметрами
- загальна кількість квітів по кожному з "різновидів" гостей (сума
всіх елементів масиву) та кількість квітів від самого щедрого персонажу (максимальний
елемент масиву). Очевидно, що вхідні параметри будуть параметрами-значеннями,
а вихідні - параметрами-змінними.
Позначимо масив, що підлягає обробці, MAS, кількість елементів масиву count,
а відповідні значення суми елементів масиву та максимум SUM та MAX.
Зверніть також увагу на те, що всі три масиви необхідно заповнити початковими
значеннями і щоб не повторювати однакові фрагменти в програмі, напишемо ще одну
процедуру INPUT, що буде заповнювати масив M заданою кількістю елементів
count.
Зверніть увагу учнів на те, що в даній програмі формальним параметром процедури
являється масив. Відмітимо, що в списку формальних параметрів може бути тільки
стандартний або раніше визначений тип. Тому не можна описати наступну
процедуру таким чином:
Procedure S (MAS:array [1..10] of real);так як в списку формальних параметрів фактично оголошується тип-діапазон, що вказує на границі індексів масиву. Якщо ми хочемо передати в підпрограму весь масив, необхідно спочатку описати його тип. Наприклад, в нашому випадку (елементи масиву - цілі числа, тому що вони являється кількістю квітів):
const L = 100; Type T_Mas = array[1..L] of integer;Після чого можна описати формальний параметр-масив, як
Procedure S(MAS:T_Mas);Даний метод передавання масиву у підпрограму дуже зручний, але зверніть увагу на те, що опис створеного типу повинен мати розмірність найбільшу з усіх призначених для передавання масивів. Якщо з якихось причин неможливо заздалегідь визначити максимальну розмірність масиву, існує інший метод передавання його в підпрограму у якості параметру (Увага! Цей метод діє тільки для одновимірних масивів).
В цьому випадку масив можна описати, як динамічний (тобто з невизначеною заздалегідь довжиною), наступним чином:
Procedure S(MAS:array of integer);В цьому описі визначається тільки, що MAS - це одновимірний масив цілих чисел, але кількість елементів з опису не відома. При звертанні до підпрограми фактичний параметр буде визначати довжину масиву, що оброблюється, але будьте уважні: перший елемент формального масиву буде мати індекс 0, а останній, відповідно, на одиницю менший, ніж розмірність масиву, що передається в підпрограму.
Спробуємо з учбовою метою при розв'язанні цієї задачі використати обидва методи передавання масивів в підпрограму.
Необхідні для роботи програми змінні:
A, В, С - масиви, що містить кількість квітів від кожного гнома, звірятка або пташки відповідно;
k, m, l - кількість гномів, звірят та пташок відповідно;
number - номер максимального елементу в масиві ( за умовою задачі необхідно визначити не конкретного персонажа серед гномів, звірят або пташок, а безпосередньо сам "різновид" гостя);
S - масив, що містить суму елементів відповідного масиву A, B або С;
Max - масив, що містить значення максимального елементу з кожного з масивів (А, В, або С).
З урахуванням всього вище сказаного, програма, що розв'язує запропоновану задачу, має наступний вигляд:
Program Example_423;
Uses crt; {Підключення бібліотеки}
{Опис типу для масиву}
const
L = 100;
Type
T_Mas = array[1..L] of integer;
{Процедура заповнення масиву генератором випадкових чисел з контрольним виведенням на екран вмісту заповненого масиву}
Procedure Input (var MAS:T_Mas; count:integer);
var i:integer;
begin
for i:=1 to count do
begin
MAS[i]:=round(100); {Заповнення масиву
генератором випадкових чисел}
write(MAS[i]:6);
end;
writeln;
end;
{Процедура знаходження суми елементів та максимуму в заданому масиві; count - кількість елементів в масиві, що необхідно обробити}
Procedure Solution (MAS:T_Mas; count:integer;
var SUM,MAX :longint );
Var i:integer;
Begin
SUM:=0; {Початкові значення }
MAX:=MAS[1];
For i:=1 to count do
begin
SUM:=SUM+MAS[i];
if MAX<MAS[i]
then MAX:=MAS[i];
end;
End;
{Процедура пошуку максимуму в масиві}
Procedure Search_Max(M:array of longint;
var n_max:integer);
var i,Maximum:integer;
begin
Maximum:=M[0]; n_max:=0;
for i:=0 to 2 do
if Maximum<M[i]
then
begin
Maximum:=M[i];
n_max:=i;
end;
n_max:=n_max+1;
end;
Var A,B,C:T_Mas;
n,m,k,number:integer;
S,Max:array[1..3] of longint;
Begin
Clrscr;
Writeln('Введіть кількість гостей на дні народження');
Write('Кількість гномів: ');
readln(n)
Input(A,n);
Write('Кількість звірят: ');
readln(M)
Input(B,m);
Write('Кількість пташок: ');
readln(k)
Input(C,k);
Solution(A,n,S[1],M[1]);
Solution(B,m,S[2],M[2]);
Solution(C,k,S[3],M[3]);
{Вибір, хто (гноми, звірята чи пташки) принесли
найбільшу кількість квітів}
Search_Max(S,number);
Case number of
1: Write('Гноми');
2: Write('Звірята');
3: Write('Пташки');
End;
write(' принесли найбільше квітів.');
writeln;
write('Самий щедрий гість перебуває у ');
{Вибір, де (у гномів, звірят чи пташок)
перебуває найщедріший гість}
Search_Max(M,number);
Case number of
1: Write(' гномів.');
2: Write(' звірят.');
3: Write(' пташок.');
End;
Readkey;
End.
Задача № 427.
Умова: Організувати зміну кольору екрана для покрокового введення
текстової інформації - прізвище, ім'я, школа, клас - за допомогою власної підпрограми
COLOR_PAGE. Для вибору номера кольору скористатися генератором випадкових чисел.
Виконаємо цю підпрограму також у вигляді процедури. Спочатку визначимось з формальними
параметрами, що будуть передаватися у підпрограму. По-перше, виберемо S - рядкову
змінну, що буде містити текст, який виводитиметься на екран перед введенням.
По-друге, візьмемо R - змінну рядкового типу для збереження результату введення.
Очевидно, що перший з цих параметрів повинен бути параметром-значенням, а другий
- параметром-змінною.
Так як програма являється учбовою і не пропонує обробки введених даних, можна
використовувати у якості фактичного параметру одну ту саму змінну, наприклад
А.
Програма, що виконує запропонований алгоритм, має наступний вигляд:
Program Example_427;
Uses crt; {Підключення бібліотеки}
Procedure Solution (S:string; var R:string);
Begin
textbackground(Random(14)+1);
clrscr;
textcolor(Random(14)+1);
gotoxy(20,10);
writeln('Введіть ',S);
gotoxy(20,11);
readln(R);
End;
Var A:string;
Begin
Solution('своє прізвище',A);
Solution('своє ім"я',A);
Solution('школу, де Ви навчаєтесь',A);
Solution('свій клас',A);
Readkey;
End.
Задача № 463.
Умова: Створити підпрограму, яка б із тексту S вилучала вказаний
символ х і обчислювала кількість вилучень. У програмі організувати виклик цієї
підпрограми.
Очевидно, що підпрограма, яка виконує дану задачу, повинна мати три формальних
параметри. Позначимо їх наступним чином:
S - заданий текст (змінна рядкового типу string);
x - символ, що підлягає вилученню (змінна символьного типу char);
count - кількість вилучень (числова змінна цілого типу, наприклад byte).
Параметр x повинен бути параметром-значенням (вхідний параметр), а параметри
S та count параметрами-змінними (вихідні параметри). Рядок S фактично
являється і вхідним, і вихідним, тому що за умовою задачі саме в ньому необхідно
здійснити вилучення заданих символів.
Для виконання поставленої задачі, на наш погляд, зручніше використовувати цикл
з передумовою, тому що після вилучення символів з рядку він змінює свою довжину
і використання циклу з параметром (for) може привести до помилки. Крім
того, зверніть увагу на те, що зміна індексу і (номер поточної позиції рядка)
виконується тільки у випадку, якщо шуканий символ не знайдено. Це пов'язано
з тим, що рядок може містити цей символ у сусідніх позиціях і після вилучення
поточного символу на ту саму позицію попадає знов шуканий символ.
Оформлення основної програми, на наш погляд, не повинно викликати сумнівів.
Зазначимо лише, що відповідні фактичні параметри у запропонованій програмі будуть
називатися А (заданий текст), ch (символ, що підлягає вилученню),
N (кількість вилучень).
Програма, що виконує запропонований алгоритм, має наступний вигляд:
Program Example_463;
Uses crt; {Підключення бібліотеки}
Procedure Solution (x:char; var S:string;
var count:byte);
var i:byte; {локальна змінна для організації
циклу}
Begin
count:=0; i:=1;
while i<=length(S) do
begin
if S[i]=x
then
begin
count:=count+1;
delete(S,i,1);
end
else i:=i+1;
end;
End;
Var A:string; ch:char; N:byte;
Begin
clrscr;
writeln ('Введіть текст: ');
readln(A);
write ('Введіть шуканий символ: ');
readln (ch);
Solution(^ch,A,N);
writeln ('Результуючий текст: ',A);
writeln ('Кількість виконаних вилучень: ',N);
readkey;
End.
- повторити теоретичний матеріал за попередні уроки;
- задачі з запропонованого підручника №419, №424, №426, №430.
Домашнє завдання:
« попередня |
наступна » |
