Шістнадцятий рік поспіль, починаючи з 1999 року, учні Хоцьківської школи (Київська обл.) стають призерами обласного етапу предметних олімпіад з програмування. Зі школярами незмінно працює учитель Валерій Віталійович Івлєв (53 роки).

    Цього року традиція лишилася непорушною – усі четверо учасників олімпіади здобули призові місця: Іван Козій (9 кл.) – ІІІ м., Володимир Черниш (11 кл.) – ІІІ м., Катерина Чухно (8 кл.) – ІІ м., Тетяна Кириченко (9 кл.) – ІІІ м.

    Між іншим, Кириченко Тетяна писала завдання навіть не свого рівня, а вищого – за 10 клас. У школі вона не є відмінницею і програмістом себе не бачила.

    – Я до останнього часу вважала, що програмування – суто хлопчача наука, це такий уже стереотип, – каже дівчина. – А на олімпіаді в нашій групі було 28 учасників і майже половина – дівчата. Зайнятися цим предметом Валерій Віталійович мене довго умовляв на початку навчального року. І за три місяці ми з ним досягли такого результату! Та ще й програму старшого класу освоювали, бо за кожен клас міг брати участь тільки один представник.

    Так один з перших учнів Валерія Івлєва Віктор Односум свого часу закінчив КПІ, займається підприємництвом, і на знак вдячності школі забезпечує заклад безкоштовним користуванням Інтернетом.

    Наприкінці грудня минулого року навчальний заклад отримав від Міністерства освіти цілий комп’ютерний клас – 10 комп’ютерів з великими пласкими екранами та пакетом ліцензійного прикладного програмного забезпечення. Це найкраще обладнання, яке школа мала за всі роки своєї цілеспрямованої діяльності і це стало винагородою за успішну роботу учителя інформатики та його учнів.

    Стати успішними і затребуваними в житті, здобувши якісну освіту – це основний стимул для школярів працювати цілеспрямовано на високий результат. Успіхи дітей радують і батьків.

    – Після олімпіади мені вдома вони влаштували навіть святкову вечерю з улюбленим тортом “Наполеон”, – зауважує наймолодша учасниця олімпіади Катя Чухно.

    Про значимість і ціну цих здобутків для його учнів розповідає Валерій Івлєв.

    У Черниша Володимира в групі була така ж велика конкуренція – зазвичай саме старшокласники беруться за цю перспективну науку. У групі 8-9 класів учасників до десяти осіб, адже навіть не у всіх школах інформатику починають вивчати з 8 класу.

    У Хоцьках – школа спеціалізована саме з цього предмету, і на його вивчення учні мають більше навчальних годин.

    Учитель зазначає, що за півтора десятка років лише кілька разів у нього було по одному призеру обласної олімпіади, а більшість – двоє-троє, а то й максимально – усі четверо учасників досягали своїх перемог.

    – Увесь цей час в нашій школі тримався своєрідний рекорд досягнень: чотири призові місця поспіль на олімпіаді з інформатики. Він був за моїм сином Віталієм, коли він ще ходив до школи, – розповідає Валерій Івлєв.
    – А Черниш Володимир нині побив цей рекорд, ставши призером уп’яте. Один раз він займав перше місце, тричі - друге і один раз - третє.
    – Хочу далі вчитися на програміста, – каже Володимир. – Мені це дуже цікаво і перспективно, подаватиму документи у три технічні університети.

    За всі роки навчання з числа близько сорока призерів олімпіад вивчати далі програмування взялися лиш близько половини. Вони й після школи з учителем підтримують дружні стосунки, навіть допомагають.

    – З кожним роком завдання стають все складнішими, а конкуренція – більшою. З тих задач, які вони рішали цього разу, близько 40 відсотків я порішати не зміг! – зізнається учитель. – Майже всі завдання – за межами шкільної навчальної програми, але не розумію, на кого розрахований такий складний рівень? Більшість учасників олімпіади – це учні спеціалізованих ліцеїв і міських шкіл, таких як ми – там майже немає. І то з 90 учнів, які представляли 43 навчальні заклади області, лише третина змогла виконати частину завдань. Тільки один переможець набрав 604 бали із 1000 можливих! Отакий високий рівень. Тому я завжди кажу своїм учням, що досягти першого успіху легко, значно важче втриматися на цьому п’єдесталі. І для цього треба багато працювати.

    Методика навчання в Валерія Івлєва дещо унікальна. Каже, що в усіх дітей є своєрідний страх перед інформатикою і упередженість, що вона – під силу тільки відмінникам. Між тим, для освоєння предмету важливі усього дві складові: логічне мислення і пам’ять. За такими критеріями взяв у групу посиленого навчання Івана Козія – учня з посередніми оцінками. Учитель захопився ідеєю довести собі, учителю і всім довкола – навіть з трієчника може вийти успішний програміст! Тепер Іван всерйоз думає і далі вивчати цю науку. Рік тому учитель змусив повірити хлопця у свої сили, у себе, тепер не можна це кинути на півдорозі. А учні хочуть довести справу до кінця на знак вдячності Учителю.

Валентина БАТРАК