Власний олімпійський рекорд цього року встановили учні Хоцьківської школи І-ІІІ ст., вихованці вчителя інформатики Валерія ІВЛЄВА, 56 років. Шістнадцятий (!) рік поспіль вони є незмінними представниками школярства Переяславщини на обласному етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики. І щороку юні дарування займають там призові місця.

    Що цікаво, цього року у Валерія Віталійовича — винятково дівчача команда. Із чотирьох учасниць троє стали призерками: Катерина Чухно (11 клас) — II місце, Тетяна Янча (10 клас) — III місце, Валентина Коваленко (8 клас) — III місце. Восьмикласниця Таїсія Боровик виконувала завдання за 9 клас та лишилася без відзнаки. Такий підхід як своєрідну підготовку наймолодших у своїй команді учитель практикує щороку. І досвід показує, що це сприяє успіху у виступах наступного разу. Але нині учитель розчарований — Таїсія поки не має бажання всерйоз займатися цим предметом, хоча в неї є значний потенціал. Натомість інші учасниці як ніколи проявили наполегливість і навіть упертість. Все це разом дозволило хоцьківським школярам посісти на предметній олімпіаді третє загальнокомандне місце.

    Нинішня олімпіада з інформатики, що відбулася 3-4 лютого, проходила дистанційно, у два тури, як і в попередні два роки з використанням автоматичної системи прийняття та перевірки робіт на порталі Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Відтак учасники працювали за своїми шкільними комп'ютерами, отримавши паролі доступу і завдання в режимі онлайн. За їхньою роботою на місцях вівся відео-контроль. І хоча такий підхід передбачає об'єктивність результатів, які з'являлися відразу, але з остаточними підсумками комісія не поспішала. Майже два тижні ще проводилися різні звірки, доки оголосили розподіл місць. На цій олімпіаді запровадили присудження одного місця кільком учасникам з однаковою чи близькою кількістю балів. Наприклад, в 11- класників було два перших, три других місця і аж п'ять третіх.

    Як зауважив Валерій Івлєв, на таких олімпіадах щороку ускладнюються завдання і зростає конкуренція. Нині об'єднали в одні вікові групи учнів сільських шкіл та міських, переважно спеціалізованих, ліцеїв та гімназій. В олімпіаді взяли участь 82 учні 8-11 класів з 46 навчальних закладів Київської області.

    — Цього року були такі задачі, які навіть я не зміг би розв'язати! — визнає вчитель. — Завдання ускладнюються тим, що потрібно знайти не просто правильне рішення, а й врахувати швидкодію алгоритму. Як навчитися цього досягати — наша командна проблема. Та й загалом, як ми побачили вже у загальній таблиці, журі на бали нині «поскупилося». Якщо учень зробив лише частину задачі, то за неї виставляли нуль балів. Відтак частина учасників отримала самі нулі. Такого оцінювання раніше не було. Тому вважаю наші досягнення досить значними.

    Водночас учитель нарікає, що з дівчатами йому працювати дуже важко! Вони емоційніші, можуть з учителем і посперечатися, часто прагнуть повної самостійності в ро-боті на відміну від хлопців.

    — Їм, було, дам задачу, розкажу, як робити, і вони мовчки працюють, — каже Валерій Віталійович. — А ці, як буває, починають своє щось видумувати, шукають інші варіанти розв'язку. Інформатика ж чим цікава? Що одну й ту ж задачу можна вирішити сотнею способів! Катерина чотири роки займається, за цей час тисячі задач уже розв'язала, то тепер, звісно, може якісь і по-своєму зробити. Я іноді навіть у те не вникаю, швидше радію, що вона така наполеглива.

    — Я дуже вдячна своєму учителю, бо він мені дав базу знань, поштовх для навчання, адже спочатку теж працювала неохоче. Тепер у мене дуже велике бажання випробувати свої ідеї, саму себе перевірити і довести, що я це можу, — каже Катерина Чухно.

    — У дівчат це навчання відбувається більш творчо, — зауважує Тетяна. — Це ж велика поле загалом для власного різностороннього розвитку, самовдосконалення. Комп'ютерні технологи зараз панують у всіх сферах життя, тож і ці знання та вміння ми можемо застосувати скрізь, не обов'язково ставати програмістами.

    — Мені ще не вистачає такої упевненості і наполегливості, як дівчатам, — зізнається Валентина. — Я навіть не вірила, що цього разу зможу здобути призове місце, так складно було, тому дуже зраділа своєму результату. Я навчаюся на відмінно, хоча є предмети, які «не мої». Мама каже, щоб я зосередилася на головних, але мені ще важко переступити себе і отримати в щоденник оцінку менше 10 балів.

    — Серед моїх учнів за всі роки зазвичай більшість була відмінниками, які намагалися вчити всі предмети, — зауважує учитель. — Хоча якщо подумати: чи потрібні вони їм? Зайві навантаження відволікали від ґрунтовного вивчення чогось одного. І з цим мені важко боротися було й раніше, і зараз. Більшість батьків досі хоче, щоб дитина була круглим відмінником, медалістом. Та вони й далі вступають на навчання зазвичай або за певними рекомендаціями, або за прикладом батьків вибирають майбутній фах. Нові зміни в системі освіти це можуть зламати, але мені складно до деяких так швидко прилаштуватися. Я понад 20 років працюю з дітьми, і моя система підготовки дає результати — навіщо її змінювати?

    Водночас учитель визнає, що не всі його теорії життєздатні. Зокрема, раніше він брав якогось «трієчника», але з хорошим логічним мисленням, і успішно його виводив у призери обласної олімпіади. Нині, каже, немає кого з хлопців узяти: лінуються, не хочуть працювати, навіть якщо є певні задатки. Адже до олімпіади починають готуватися з першого вересня — додаткові заняття (це як гурткова робота) необхідно проводити кожного дня!

    І це справді важка спільна робота, проте вона завжди є результативною. Як уже цим набутком користуються випускники Валерія Івлєва, то їхня справа. Учитель визнає, що за всі роки лише двоє продовжили вивчати цю науку. Для Віктора Шуліки та Віктора Односума інформаційні технології стали професією, і вони та їхні родичі досі вдячні за це вчителю.